Проектування автоматичних систем пожежогасіння (АПГ)

Проектування АПГ – це складний багатоетапний процес, що вимагає професійних знань, врахування нормативних вимог та індивідуальних особливостей об’єкта. Грамотно спроектована і реалізована автоматична система пожежогасіння здатна максимально убезпечити людей і майно в разі пожежі. Проектування включає кілька ключових етапів, кожен з яких логічно випливає з попереднього:

1. Обстеження об’єкта і аналіз ризиків. На початковому етапі фахівці збирають всю інформацію про об’єкт: вивчають архітектурно-будівельні плани, призначення приміщень, наявне інженерне обладнання, оцінюють пожежну небезпеку технологічних процесів і матеріалів. Якщо актуальних планів немає або об’єкт уже експлуатується, проводиться детальне виїзне обстеження: вимірювання приміщень, визначення пожежного навантаження (кількість горючих матеріалів, що можуть одночасно займатися), аналіз вже встановлених систем безпеки. Результатом цього етапу є чітке розуміння, які зони потребують захисту і від яких типів загорянь потрібно забезпечити гасіння.

   
   

2. Вибір типу системи і розробка технічного завдання. Спираючись на дані аналізу, інженери визначають оптимальний тип або комбінацію систем пожежогасіння для об’єкта. Наприклад, для офісної будівлі з нормальним пожежним навантаженням підійде спринклерна система, для серверної – газова, для складу хімікатів – порошкова чи пінна. Ці рішення оформлюються у вигляді технічного завдання (ТЗ) на проектування. У ТЗ обумовлюються ключові параметри майбутньої системи: вид вогнегасної речовини, спосіб гасіння (локальний чи об’ємний), приблизна кількість і розташування пожежних сповіщувачів та модулів гасіння, вимоги до часу спрацювання і автономної роботи, інтеграція з іншими системами безпеки. Обов’язково враховуються побажання замовника (якщо, приміром, необхідно зберегти естетику інтер’єру, можуть бути передбачені приховані спринклери або декоративні кожухи) та бюджетні обмеження – завжди є можливість оптимізації рішення під доступні ресурси.

   
   

3. Розрахунки і проектування системи. На цьому етапі виконується детальне інженерне проектування обраної системи пожежогасіння. Розраховуються потрібні об’єми вогнегасної речовини: для водяної системи – гідравлічний розрахунок визначає діаметри труб і витрату води на кожен спринклер; для газової – об’єм газу і кількість балонів виходячи з кубатури приміщення та необхідної концентрації; для порошкової – маса порошку та параметри пускового заряду. Визначаються оптимальні місця встановлення сповіщувачів (димових, теплових або полум’я) та модулів гасіння, щоб забезпечити повне покриття захистом усіх зон. Проектувальники розробляють принципову схему системи: як датчики під’єднуються до центрального блоку управління, як сигнал передається на виконавчі пристрої (клапани, насосні станції тощо), де розміщені трубопроводи або кабелі.

4. Синхронізація з іншими системами безпеки. Автоматичне пожежогасіння має працювати спільно з пожежною сигналізацією, системами оповіщення про пожежу, вентиляцією і димовидаленням. Найбільш ефективними є комплексні рішення, що об’єднують систему пожежогасіння із сигналізацією, системами димовидалення та управління евакуацією​. Тому в проект закладаються сценарії: при пожежі система спершу подає сигнал тривоги, вентиляція відключається, двері розблоковуються, запускається оповіщення людей і тільки через встановлену затримку (час для евакуації) активується гасіння. На стадії проектування виконується і комп’ютерне моделювання можливих пожеж (наприклад, розрахунок динаміки температур і поширення диму) – це допомагає оптимізувати розміщення засобів гасіння. Всі прийняті рішення фіксуються у вигляді комплекту проектної документації: пояснювальної записки, креслень, специфікацій обладнання, схем автоматизації.

   
   

5. Аудит і затвердження проекту. Готовий проект проходить перевірку на відповідність діючим нормам.Зазвичай проектну документацію аналізує експерт з пожежної безпеки або відповідна організація. Вони перевіряють, чи правильно виконані розрахунки, чи достатньо покриття засобами гасіння, чи дотримані всі нормативні відстані (наприклад, максимальна площа, що припадає на один спринклер, мінімальна відстань від розпилювача до стелі тощо). За потреби проект коригується. Після цього замовнику надається остаточний проект, який можна подавати на погодження в державні органи (якщо це вимагається для даного об’єкта) або відразу переходити до реалізації.

   
   

Замовити послугу конслультації ви можете тут.

На кожному з етапів проектування важливо спиратися на чинні нормативи та стандарти – адже автоматична система пожежогасіння має не тільки загасити вогонь, а й відповідати законодавчим вимогам. Розглянемо, які основні нормативні документи регулюють проектування та монтаж АПГ.

Нормативи пожежогасіння: ключові стандарти та вимоги

Проектування і монтаж систем пожежогасіння здійснюються суворо у відповідності до нормативних документів з пожежної безпеки. В Україні базовим документом є ДБН В.2.5-56:2014 - “Системи протипожежного захисту”, який встановлює загальні вимоги до автоматичних установок пожежогасіння, пожежної сигналізації, димовидалення тощо. Зокрема, згідно з цим ДБН, системи протипожежного захисту поділяються на:

а) системи пожежної сигналізації;

б) автоматичні системи пожежогасіння;

в) автономні системи пожежогасіння і т.д. – для кожного виду встановлено свої критерії та сфери застосування.

ДБН містить посилання на низку державних і міжнародних стандартів, якими треба керуватися при розрахунках і виборі обладнання.

Для кожного різновиду АПГ існують спеціалізовані стандарти. Наприклад, спринклерні системи проектують відповідно до ДСТУ Б EN 12845:2011, який є перекладом європейського стандарту EN 12845 “Automatic sprinkler systems. Design, installation and maintenance”. Він регламентує всі аспекти – від типів спринклерних головок та їхнього розташування до вимог щодо резервуарів води і насосних станцій.

Газове пожежогасіння проектується згідно з вимогами стандартів серії ДСТУ 4466, ДСТУ 4578 та інших чинних нормативних документів​. Ці стандарти (гармонізовані з міжнародними ISO/EN та NFPA) визначають необхідні концентрації газових вогнегасних речовин для різних типів газів, часові параметри витримки, вимоги до герметичності приміщень, порядок розрахунку вентиляційних втрат тощо.

Порошкові системи та модулі мають керуватися стандартами ДСТУ 7052, які регулюють характеристики вогнегасних порошків, методи випробувань і надійність роботи всіх вузлів.

Детальніше ознайомитись з державними нормами, можетет тут.